Учені з'ясували, що чума бродила Європою за тисячоліття до епідемії
Глибоко в надрах вікових британських могил учені виявили щось жахливе і водночас захоплююче. Із зубів трьох стародавніх людей було витягнуто сліди патогенного мікроорганізму, предка сумнозвісної чуми — Чорної смерті.
Ця бактерія бродила Британією задовго до того, як вона стала відома тим, що поставила людство в Європі на межу зникнення, пише Science Alert.
Серед цієї трійці були два підлітки, їхній останній притулок — братська могила в Чартерхаус Воррен у Сомерсеті. Вони розділили свою епоху з жінкою близько сорока років, яка покоїться під ритуальним курганом у Левенсі, Камбрія. Чи забрала чума їхні життя, залишається загадкою, але саме їхнє існування пов'язує Британію з ранньою історією цієї смертельної хвороби.
Бактерії, виявлені в організмі цих людей, відрізнялися від штаму, який спричинив Чорну смерть — пандемію, що протягом півтисячоліття безжалісно пронеслася Європою та Близьким Сходом, залишивши після себе незліченні жертви. Однак присутність цієї ранньої форми Yersinia pestis у Британії свідчить про те, що чума існувала на тлі, перш ніж перетворитися на ту руйнівну форму, з якою ми знайомі.
"Виявлення патогенів у зразках тисячолітньої давнини — це чудова подія, — ділиться Пуджа Свалі, геноміст із британського Інституту Френсіса Кріка, — Вивчаючи ці стародавні геноми, ми отримуємо уявлення про поширення й еволюційний шлях цих мікробів. Це може допомогти нам визначити найважливіші гени в поширенні інфекційних захворювань".
Дійсно, лінія Yersinia pestis з часом втрачає гени, що відобразилося в наступних епідеміях, викликаних тим самим патогеном. Друга пандемія чуми, наприклад, справила такий глибокий вплив, що змінила не тільки людське суспільство, а й потенційно сам наш генетичний план.
Хоча про історію чуми відомо багато, її походження та шляхи передачі все ще намагаються розгадати генетичні дослідники. Свідоцтва існування цього патогена було виявлено в Євразії близько 5 000 років тому, в епоху пізнього неоліту та бронзової доби (ПНБВ).
Чума має два види: бубонна або септицемічна чума, переносниками якої є блохи, і легенева чума, що передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом. Інтригує те, що найпоширеніші в ПНБВ варіанти бактерії не були пристосовані для передачі бліх, що дає змогу припустити, що ці попередники були дещо менш страшними.
А як же поширення легеневої чуми? Саме на це питання намагалися відповісти Свалі та її команда. Вони звернулися до зубів 34 осіб — скарбниці збереженої мікробної ДНК. Їхнє дослідження показало наявність Y. pestis у зубах трьох людей, вік яких датується приблизно 4 000 років.
Сомерсетська братська могила, в якій покояться двоє дітей, є дивиною того часу. Багато з 28 тіл, похованих у ній, мають сліди насильницької смерті, що вказує на те, що це місце використовувалося для поспішного позбавлення від трупів після конфлікту. Можливо, діти були заражені чумою в момент смерті, але малоймовірно, що хвороба стала їхньою остаточною загибеллю.
Доля жінки в церемоніальному кургані, однак, залишається загадковою.
Дуже важливо, що в бактеріальній ДНК, витягнутій з усіх трьох об'єктів, відсутнє генетичне кодування для передачі бліх — ознака, яка з'явилася тільки близько 3800 років тому. Що ми знаємо з цієї давньої мікробної капсули часу, так це те, що Y. pestis перетнув Ла-Манш раніше, ніж вчені припускали, що дає змогу припустити, що легенева чума була досить безстрашним мандрівником.
Читайте також: Названо 10 найвірогідніших причин апокаліпсису на Землі
"Завдяки стародавній ДНК ми можемо простежити розвиток хвороб у часі, — стверджує генетик Понтус Скоглунд, також з Інституту Френсіса Крика, — Майбутні дослідження можуть допомогти нам зрозуміти, як наші геноми боролися з цими патогенами, проливаючи світло на наше минуле і можливі майбутні зустрічі з хворобами".
